44

ЗНОВУ ПРО ПОСТІЙНЕ КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ, НАДАНОЮ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ. ПАС ВІД ВЕРХОВНОГО СУДУ ОТРИМАВ МІН’ЮСТ

ЗНОВУ ПРО ПОСТІЙНЕ КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ, НАДАНОЮ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ. ПАС ВІД ВЕРХОВНОГО СУДУ ОТРИМАВ МІН’ЮСТ

Ірина Дмитерко, заступник головного редактора

В червні поточного року у великої кількості фермерів зажевріла надія, що будуть вирішені давні питання правомірного використання, спадкування прав постійного користування землею, наданою для створення фермерського господарства (далі – ФГ), та переоформлення прав оренди з фізичної особи (засновника ФГ) на створене ФГ.

Таку надію дали рішення Великої Палати Верховного Суду (далі – ВПВС), яка для вирішення виключної правової проблеми та забезпечення єдності судової практики розглянула відповідні справи. В «АгроPRO» 2020, № 15 ми публікували аналіз постанов ВПВС:

➨ від 23.06.2020 р. у справі № 179/1043/16-ц, якою надано відповідь на запитання про те, чи переходить право постійного користування земельною ділянкою до фермерського господарства від його засновника і чи можливо успадкувати право постійного користування земельною ділянкою/права його засновника;

➨ від 30.06.2020 р. у справі № 927/79/19, якою вирішено питання правомірності використання ФГ земельної ділянки, наданої його засновнику в оренду для створення цього господарства.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Правова позиція ВПВС у справі № 179/1043/16-ц полягає у такому:

 право постійного користування земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надано таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки;

 з моменту державної реєстрації ФГ як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку його засновник отримав для ведення такого господарства, переходить до цього господарства;

 право постійного користування земельною ділянкою, яку його засновник отримав для ведення ФГ, може бути об’єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) ФГ. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець (створення ФГ).

Правова позиція ВПВС у справі № 927/79/19 зводиться до того, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності та створення ним ФГ права й обов’язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до ФГ (з дня державної реєстрації ФГ як юридичної особи).

При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря (із засновника на ФГ) чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов’язковим.

Тобто після проведення державної реєстрації ФГ та переходу до нього прав і обов’язків орендаря земельної ділянки таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього ФГ.

ПРОБЛЕМИ НЕУЗГОДЖЕНОСТІ ДІЙ РІЗНИХ ГІЛОК ВЛАДИ

Аналізуючи ці справи, ми передбачали, що при намаганні фермерів скористатись зазначеними висновками судів постануть питання про те, як на практиці здійснюватиметься:

  • реєстрація права постійного користування за ФГ (причому це питання стосується не лише випад

ків, коли громадянин, який отримав таку землю, помер, а й відповідних ситуацій, що виникають за життя такого громадянина);

  • перереєстрація права оренди з громадянина-засновника на ФГ (коли договір оренди укладено із засновником).

Минуло зовсім небагато часу – і до редакції почали звертатися сільгосппідприємства, які стикнулись з неможливістю переоформити право постійного користування та/або право оренди з фізичної особи – засновника ФГ на створене ним ФГ.

Держреєстратори на місцях відмовляють у переоформленні прав. Наразі офіційних відмов в реєстрації прав держреєстратори не видають. Тобто точно дізнатися їх аргументацію немає змоги. Проте усно вони повідомляють, що не мають законодавчих підстав для такої перереєстрації. І дійсно, ані Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952), ані Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 р. № 553) (далі – Порядок № 1127), не містять механізму такої перереєстрації. Станом на день надання номеру до друку офіційного роз’яснення Мін’юсту з цього питання також немає.

Проте, з одного боку, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

З іншого – без внесення відповідних змін до законодавчо-нормативної бази навряд чи це питання буде вирішено.

З неофіційного спілкування з працівниками Мін’юсту нам стало відомо, що Мін’юстом готується роз’яснення з цього питання. Але його зміст буде таким, що ані Законом № 1952, ані Порядком № 1127 не визначено механізму переходу прав на землю (як постійного користування, так і оренди), отриманих фізичною особою для створення ФГ, до такого ФГ.

Крім того, на сьогодні ані нормами Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), ані нормами Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) не передбачено такої підстави припинення права оренди як створення ФГ. А постійне користування – то суб’єктне право і законодавство не передбачає механізму та можливості його переходу.

Справді, право постійного користування залишилось як рудимент радянського права, але ж громадяни, що отримали землю на праві постійного користування, не можуть нести відповідальність (зокрема, у вигляді втрати прав на землю) за те, що держава свого часу не передбачила такі труднощі.

Слід нагадати, що конституційні права і свободи громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

Сподіваємось, що роз’яснення Мін’юсту все ж таки міститимуть не лише тези щодо неможливості виконати рішення ВПВС, а й пропозиції для вирішення ситуації.

Віталій Черепаха,

керівник офісу Міжфракційного депутатського об’єднання

Верховної Ради України «Антирейдерська коаліція»

Аналізуючи зазначену ситуацію, слід звернути увагу, що у наведених вище постановах ВПВС прямо йдеться про перехід права постійного користування до господарства, наводяться навіть відсильні норми Земельного Кодексу УРСР.

Також ВПВС звернула увагу на те, що наявність у засновника права на земельну ділянку була визначальною умовою саме реєстрації ФГ як юридичної особи. І діяльність такого ФГ могла припинитися у разі припинення прав на землю згідно з нормами вже ЗКУ. Тобто фактичним землекористувачем залишається виключно ФГ, використовуючи землю за цільовим призначенням.

Вважаю, що при зверненні до державного реєстратора, в тому числі нотаріуса, для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ФГ заявник має посилатися на такі твердження ВПВС:

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об’єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті

засновника залишається селянське (фермерське) господарство (п. 51.2 Постанови ВПВС у справі № 179/1043/16-ц).

За змістом системного тлумачення ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», ст. 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 7, 27, 38, 50 і 51 Земельного Кодексу УРСР, ст. 31, 92 ЗКУ після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не

громадянин, якому вона надавалась.

Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об’єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство (п. 60 Постанови ВПВС у справі № 179/1043/16-ц).

На мою думку, документами, які додатково підтверджують ці права ФГ, можуть бути:

➠ реєстраційна справа ФГ, для реєстрації якої засновник і подавав докази користування саме цією ділянкою і саме для створення цього ФГ (запит до відповідного державного реєстратора чи до архіву має зробити саме реєстратор речових прав);

➠ довідка з ДПС, що саме ФГ є платником податку на землю (або єдиного податку за цю землю);

➠ довідки з Держгеокадастру, органу статистики чи РДА, куди ФГ надає звіти (аби підтвердити, що саме ФГ використовує цю землю).

Також варто нагадати, що територіальні управління юстиції мають повноваження розглядати скарги на неправомірні і безпідставні відмови у державній реєстрації.

Отже, фермерам, які стикаються з відмовою держреєстраторів здійснювати перереєстрацію прав постійного користування/оренди, доцільно отримувати офіційну відмову у реєстрації прав та оскаржувати її. Можливо, критична кількість таких скарг стане додатковим важелем впливу для якнайшвидшого вирішення цього питання на державному рівні.

Звісно, зачекаємо офіційного роз’яснення Мін’юсту щодо вичерпного переліку документів у разі таких звернень, оскільки порядком реєстрації це не врегульовано.

Насамкінець хочу нагадати, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень.

 

 

 

Введіть еmail і ми надсилатимемо Вам ексклюзив від «АгроPRO»

Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер: