32

ПЕРЕДАЧА ГРОШОВИХ СУМ У ДЕПОЗИТ НОТАРІУСА – ПОРЯТУНОК ДОБРОСОВІСНОГО КРЕДИТОРА

 

Проблемою сьогодення, пов’язаною з виконанням договорів оренди землі сільгосппризначення, є намагання орендодавців під впливом зовнішніх чинників домогтися дострокового розірвання вказаних договорів у будь-який спосіб.

Одним із таких способів є ухилення від отримання орендної плати з метою штучного створення умов для розірвання договорів у судовому порядку. При

цьому орендарі (агропідприємства) мають намір адресно вручити орендну плату орендодавцю та добросовісно виконати свої договірні обов’язки.

У зв’язку з ухиленням орендодавців від отримання орендної плати в орендарів постає запитання: як їм діяти у такій ситуації, якщо вони є добросовісною стороною договору та не бажають його розірвання?

Вважаю, що виходом із даної ситуації може стати застосування ст. 537 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ).

Нотатка

Боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

  • відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання;
  • ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
  • відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу в депозит.

Порядок внесення цінних паперів, що існують у бездокументарній формі, в депозит нотаріуса (нотаріальної контори) встановлюється законодавством про депозитарну систему України. Внесення на депозит нотаріуса цінних паперів, що існують в документарній формі, здійснюється шляхом вручення нотаріусу сертифіката таких цінних паперів.

Ст. 537 ЦКУ

 

Право нотаріуса приймати гроші у депозит встановлено ст. 85 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425).

Послідовність дій при передачі грошей у депозит нотаріусу визначено Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженим наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі – Порядок № 296).

Таким чином, законодавство передбачає механізм захисту інтересів добросовісних боржників (тобто агропідприємств-орендарів) від дій або бездіяльності недобросовісних кредиторів (тобто орендодавців, які ухиляються від отримання орендної плати).

ПОРЯДОК ДІЙ ОРЕНДАРЯ

ЕТАП 1.

Визначити нотаріуса, до якого необхідно звернутись. Це може бути будь-який нотаріус (приватний або державний) за місцем знаходження недобросовісного кредитора-орендодавця.

ВАЖЛИВО! Згідно з чинним законодавством усі нотаріуси мають повноваження на прийняття від боржників у депозит грошових сум, але на практиці не кожен нотаріус надає вказану послугу з тих чи інших технічних причин. Тому боржнику необхідно в кожному конкретному випадку з’ясовувати з нотаріусом (на особистому прийомі чи у телефонному режимі) питання щодо надання ним зазначеної послуги.

Звернення до нотаріуса саме за місцем проживання кредитора передбачено ст. 532 ЦКУ, в якій зазначається, що місце виконання зобов’язання встановлюється:

  • у договорі;
  • за місцем проживання кредитора (якщо договором не встановлено).

Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання і сповістив про це боржника, то звертатися до нотаріуса необхідно за новим місцем проживання з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання.

Водночас звертаю увагу, що чинне законодавство не зобов’язує кредитора сповіщати боржника про зміну свого місця проживання, окрім випадків, коли про це прямо зазначено в договорі. Якщо в договорі не визначено такого обов’язку – це є правом кредитора, а не обов’язком. Отже, якщо кредитор не сповістив боржника про зміну місця проживання, всі повідомлення надсилаються нотаріусом за його останньою відомою адресою.

ЕТАП 2.

Подання нотаріусу заяви та внесення грошових сум у депозит. Відповідно до пп. 1.3, 1.4 п. 1 гл. 21 розд. II Порядку № 296 прийняття грошових сум у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою орендаря. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії. Вона складається у довільній формі, але має містити відомості щодо:

  • особи боржника та кредитора (для фізичних осіб – ПІБ, серію та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб – найменування, місцезнаходження та податковий номер, реквізити поточного рахунка, відкритого в установі банку);
  • на виконання якого зобов’язання зроблено внесок (вказати договір оренди земельної ділянки, наявність боргу, строк сплати якого минув тощо);
  • причин, з яких зобов’язання не може бути виконане безпосередньо (не з’являється кредитор, відмовляється отримати тощо);
  • обґрунтування та розрахунок, згідно з яким робиться внесок (за бажанням боржника).

У разі, якщо адреса кредитора невідома, нотаріус приймає гроші та попереджає боржника, що повідомлення кредитора про внесення грошей у депозит є його обов’язком. За таких умов боржник має право вибору – або розшукати кредитора та сповістити його про знаходження грошей у депозиті нотаріуса, або (якщо йому це не вдасться) подати заяву нотаріусу про повернення грошей.

ВАЖЛИВО!

Порядком № 296 не визначено, що боржник повинен надати докази того, що кредитор живий. Також не визначено обов’язку нотаріуса встановлювати, чи живий кредитор, на ім’я якого відкривається депозит. Отже, ані нотаріус, ані агропідприємство-боржник не зобов’язані вишукувати спадкоємців.

Тобто агропідприємства фактично можуть у заяві вказувати відомості про орендодавця-кредитора (які зазначені в договорі оренди землі), незалежно від того, чи він живий, чи є в нього спадкоємці і чи відомі їхні дані.

Внесення грошових сум у депозит нотаріуса може проводитися будь-яким шляхом: внесенням готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунка орендаря на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Як підтвердження внесення грошових сум нотаріус видає орендарю-боржнику квитанцію встановленого зразка. На прохання орендаря напис про внесок може бути зроблений на відповідному договорі оренди землі.

Розмістивши грошові кошти у депозиті нотаріуса, орендатор-боржник вважається таким, що повністю виконав свої зобов’язання.

ЕТАП 3.

Нотаріус, який прийняв грошову суму від боржника, повідомляє кредитора про внесення боргу у депозит і на його вимогу видає йому грошові суми. Проблемною є ситуація, коли кредитор-орендодавець помер. Відомостей про його спадкоємців (їх ПІБ, місце проживання) може не бути як у боржника, так і в нотаріуса, який прийняв гроші в депозит. Вважаю, що у такій ситуації нотаріус повинен повідомити спадкоємців як правонаступників померлого кредитора за його останньою відомою адресою.

ЕТАП 4.

Видача з депозиту грошових сум здійснюється за заявою, яку подає кредитор-орендодавець. На заяві нотаріусом здійснюється службова відмітка про встановлення особи депонента, вказуються реквізити документа, на підставі якого було встановлено особу, та документ, що підтверджує право на одержання депозитних сум (свідоцтво про право на спадщину, рішення суду, довіреність тощо).

ЕТАП 5.

Повернення грошових сум орендарю.

Повернення грошових сум особі, що внесла їх у депозит, допускається лише за її письмовою заявою. Невитребувані з депозиту грошові суми, що підлягають передачі фізичним та юридичним особам, зберігаються в депозиті державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса протягом 3 років і після закінчення встановлених термінів їх зберігання підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Тобто якщо орендодавець (чи його спадкоємці) три роки не звертається за депозитом – орендар може звернутися до нотаріуса з письмовою вимогою про повернення йому грошових сум. Якщо ні боржник, ні кредитор протягом 3 років не звернуться за поверненням/отриманням коштів – після спливу цього строку сума буде перерахована до Державного бюджету України.

________________________________________________________________________________

ВИСНОВКИ
Вищесказане дає змогу стверджувати, що законодавство України містить норми, які спрямовані на захист прав та інтересів добросовісних орендарів від дій недобросовісних орендодавців. Описаний позасудовий механізм захисту є достатньо доступним та ефективним, забезпечує вирішення проблемних для орендаря питань, пов’язаних з пошуком орендодавця, врученням йому грошових коштів тощо.

Отже, щоб убезпечити себе, орендарі (агропідприємства) повинні запам’ятати такі основні моменти:

  1. Якщо орендодавець/його спадкоємці не з’являються для отримання орендної плати за земельну ділянку – орендар може внести суму орендної плати на депозит нотаріуса.
  2. Для подання заяви необов’язково знати дані про спадкоємців, можна вказати дані орендодавця (навіть померлого), зазначені в договорі (адже орендар не повинен з’ясовувати живий орендодавець чи ні, а також розшукувати його спадкоємців).
  3. Після внесення коштів на депозит у нотаріуса, орендар-боржник вважається таким, що повністю виконав свої зобов’язання.
  4. Кошти на депозиті нотаріуса можуть знаходитись протягом 3 років і до закінчення цього терміну орендар може повернути їх на свій поточний рахунок.

ВІД РЕДАКЦІЇ

На практиці можлива ситуація, коли нотаріус відмовляє у прийнятті грошей на депозит (наприклад, він взагалі не здійснює таких дій через відсутність технічної можливості або з інших причин), а іншого нотаріуса в районі немає. Вважаємо, що в такому випадку агропідприємству-орендарю доцільно звертатися до суду, оскільки йому потрібні докази того, що він намагався виконати зобов’язання за договором (сплатити орендну плату) і вчиняв всі необхідні дії для цього.

Нагадаю, що відповідно п. 18 ч. 1 ст. 34, ст. 50 Закону № 3425 прийняття грошових сум у депозит є нотаріальною дією. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні можуть бути оскаржені до суду особою, інтересів якої стосуються такі дії.

Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій визначені п. 1 гл. 13 розд. І Порядку № 296.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. На виконання цієї норми він протягом 3 робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у якій зазначає (п. 3 гл. 13 розд. І Порядку № 296):

  • дату винесення постанови;
  • прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адресу розташування робочого місця приватного нотаріуса;
  • найменування і місцезнаходження юридичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії;
  • про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
  • причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;
  • порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Як ми з’ясували раніше (див. АгроPRO, 2017, № 9, с. 26), суд не вважає дії орендаря з пошуку спадкоємців та запрошення їх для отримання орендної плати за успадковану земельну ділянку належним доказом того, що він намагався виконати свої зобов’язання. Натомість суд зазначив, що у таких випадках необхідно скористатись можливістю покласти гроші на депозит у нотаріуса.

Оскарження до суду постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії може в подальшому допомогти агропідприємству довести в суді, що ним вчинено всі можливі дії для виконання зобов’язання щодо договору оренди земельної ділянки.

Роман Калинюк,
приватний нотаріус

Введіть еmail і ми надсилатимемо Вам ексклюзив від «АгроPRO»

Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер: